АКРОМЕГАЛІЯ
Акромегалія — захворювання, обумовлене надлишковою продукцією соматотропіну, що виявляється посиленим ростом скелета та органів.
Епідеміологія. Поширеність акромегалії становить близько 40-60 випадків на 1 млн населення, частота нових випадків — 3-4 на 1 млн населення на рік. Зустрічається з однаковою частотою у чоловіків і жінок, як правило, у віці 40-60 років.
Етіологія. Гіперпродукція гормону росту, яка за походженням поділяється на первинно-гіпофізарну (пухлина) та гіпоталамічну (надлишкова секреція СТГ-рилізинг-фактора або недостатня секреція соматостатину). Аденоми гіпофіза, що секретують гормон росту, виявляються у 99 % випадків. Ще 25 % аденом, крім того, продукують інші аденогіпофізарні гормони: ТТГ, α-субодиницю, ЛГ, ФСГ.
Патогенез. Оскільки після скостеніння епіфізарних хрящів подальший ріст неможливий, у дорослих розвивається акромегалія (acros — крайній, megas — великий). Відзначається прискорений ріст тіла в ширину за рахунок м’яких тканин, що виявляється диспропорційним періостальним ростом кісток скелета, збільшенням маси внутрішніх органів і характерним порушенням обміну речовин. Зміни в органах при акромегалії зводяться до їх справжньої гіпертрофії та гіперплазії з прогресуванням захворювання.
Клінічні ознаки. Огрубіння рис обличчя, пов’язано зі збільшенням надбрівних дуг, виличних кісток, нижньої щелепи. Відзначається гіпертрофія м’яких тканин обличчя: носа, губ, вух. Язик збільшений (макроглосія), на ньому — відбитки зубів. Зустрічаються артралгії, рясна пітливість, у 30 % пацієнтів з акромегалією виявляються артеріальна гіпертензія, головні болі, репродуктивні розлади; симптоматичний цукровий діабет (до 50 % пацієнтів), розвиток доброякісних і злоякісних пухлин.
Діагностика. Оцінка динаміки секреції соматотропного гормону і рівня ІФР-1, МРТ або комп’ютерна томографія. Метою лікування акромегалії є ліквідація автономної гіперпродукції гормону росту, а саме видалення аденоми гіпофіза за допомогою гамма-ножа або променевої терапії).
Фармакотерапія включає аналоги соматостатину (октреотид, октреотид тривалої дії, ланреотид), інгібітори пролактину (бромокриптин, достинекс) та інші гормони й аналоги передньої частки гіпофіза (пегвісомант). Аналоги соматостатину дозволяють нормалізувати рівень гормону росту ІФР-1 (інсуліноподібний фактор росту зв’язувального білка) у 50-70 % пацієнтів.
Октреотид спочатку вводять по 0,05-0,1 мг п / ш з інтервалами 8 або 12 год. Далі дозу встановлюють на підставі щомісячних визначень концентрації гормону росту в крові, аналізу клінічних симптомів і переносимості препарату. Оптимальна добова доза становить 0,2-0,3 мг; максимальна доза — не більше 1,5 мг на добу. Якщо після 3-х місяців лікування не відбувається поліпшення, терапію припиняють.
Ланреотид, діє довше, ніж соматостатин. Його застосовують у вигляді депо-форми, яку вводять переважно в/м. Дози підбирають індивідуально. На початку лікування вводять по 30 мг один раз на 14 днів, при недостатній ефективності інтервал між ін’єкціями скорочують до 10 днів.
Пасиреотид (сигніфор) призначений для лікування пацієнтів, у яких була неадекватна відповідь на хірургічне втручання та / або воно неможливе. Разова доза становить 40 мг кожні 4 тижні в/м. Якщо за три місяці не відбувається зниження рівня гормону росту, то збільшують дозу до 60 мг на прийом.
Бромокриптин виявляє дофаміноміметичну дію та знижує секрецію гормону росту. Початкова добова доза — 2,5 мг 2-3 рази на добу, залежно від досягнутого клінічного ефекту дозу препарату можна підвищити до 10-20 мг на добу. Препарат приймають внутрішньо під час їжі.
Достинекс (каберголін) виявляє центральний допамінергічний ефект в результаті стимуляції D2-рецепторів. Початкова доза — 1-1,25 мг, можливе збільшення дози кожні 6 годин до 5 мг.
Пегвісомант (сомаверт) зменшує синтез ІФР-1, конкуруючи з ендогенним гормоном росту за зв’язування з його рецептором. Початкова доза — 40 мг підшкірно (або перша доза 80 мг); далі по 10 мг один раз на день; дози можуть регулюватися з кроком 5 мг із 4-6-тижневими інтервалами на основі ІФР-1 концентрації. Використовується при неефективністі інших методів.
