АСКАРИДОЗ

 Аскаридоз — геогельмінтоз, що спричиняється аскаридою, має 2 фази перебігу — міграційну та кишкову, та триває протягом 10–12 місяців.

 Етіологія. Збудник — аскарида (Аscaris lumbricoides) — двостатевий гельмінт. Довжина самок 22–40 см, самців — 15–25 см.

Епідеміологія. У структурі гельмінтозів аскаридоз складає 8%. Захворюваність на аскаридоз становить 100 випадків на 100 тисяч населення. Частіше хворіють діти. Єдиним джерелом інвазії є людина, яка виділяє яйця гельмінта з калом. Механізм зараження — пероральний. Він реалізується при заковтуванні дозрілих яєць з продуктами харчування, найчастіше з овочами і фруктами, забрудненими ґрунтом.

Патогенез. Із запліднених яєць у кишках розвиваються личинки. Вони проникають через слизову оболонку і током крові заносяться у легені, проривають стінку судин і проникають у просвіт альвеол, далі, піднявшись за ходом бронхів, потрапляють у глотку і заковтуються повторно (міграційна фаза). У тонкій кишці личинки дозрівають до дорослих аскарид і залишаються тут паразитувати (кишкова фаза).

Клінічні ознаки. Для міграційної фази характерно: еозинофільні інфільтрати у легенях; гіпереозинофільна реакція крові (15–30%, а іноді і вище); субфебрильна або фебрильна температура; сухий кашель (часто має астматичний характер); поліморфний висип на шкірі (кропив’янка); сверблячка шкіри. Клінічні ознаки кишкової фази можуть мати безсимптомний або клінічно виражений перебіг: слабкість; зниження або підвищення апетиту; біль у животі; нестійкі випорожнення; зниження працездатності. Ускладнення: обтурація кишечника аскаридами; спастична непрохідність кишечника; перитоніт; закупорка аскаридами печінкових ходів та жовчних протоків, протоків підшлункової залози; обтурація аскаридами дихальних шляхів.

Діагностика. Клінічний аналіз крові (еозинофілія при нормальній кількості лейкоцитів або незначному лейкоцитозі); рентгенологічне дослідження органів грудної клітки (поодинокі або множинні «летючі» інфільтрати в легенях); дослідження мокротиння на наявність личинок аскарид; копрологічне дослідження з метою виявлення яєць аскарид; виявлення в крові специфічних антитіл методами ІФА, РНГА, РІФ.

Фармакотерапія. Стандартом фармакотерапії аскаридозу є призначення антигельмінтних засобів (табл. 3.6.13).

Профілактика. Кип’ятіння води, ретельне миття фруктів, ягід, овочів. Своєчасне виявлення і лікування хворих.