ЦИСТИТ
Цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура.
Епідеміологія. Поширеність гострого циститу в Україні становить 506,3 хворих на 100 тис. населення, хронічного циститу — 135 на 100 тис. населення. Переважно хворіють молоді жінки і жінки у передклімактерічному періоді.
Етіопатогенез. Збудниками циститу у 80 % випадків є Escherichia coli, в 11 % Staphylococcus saprophiticus, ентерококи, Klebsiella spp., Proteus spp., мікоплазми, віруси, хімічні, променеві, медикаментозні, алергічні чинники. Умови виникнення циститу: наявність патогенних мікроорганізмів; порушення уродинаміки; дистрофія, розлади місцевого кровообігу (ішемія) або порушення цілості стінок сечового міхура; порушення ритму сечовипускання у жінок. Шляхи проникнення інфекції у сечовий міхур: висхідний (по уретрі), низхідний (з нирок), гематогенний, лімфогенний.
Клінічні ознаки. Відчуття печіння та свербежу в зоні уретри і промежини під час сечовипускання. Ріжучі, пекучі, тупі болі над лобком або у промежині, що посилюються у кінці сечовипускання. Часте і болісне сечовипускання зі зменшенням кількості сечі. Іноді у кінці сечовипускання сеча забарвлюється кров’ю. Температура загалом нормальна.
Діагностика. У клінічному аналізі сечі визначається лейкоцитурія, еритроцитурія, бактеріурія. У клінічному аналізі крові визначається помірний лейкоцитоз і підвищення ШОЕ.
Фармакотерапія. Лікування гострого циститу може бути як амбулаторне, так і в умовах стаціонару, спрямоване на ліквідацію низки етіологічних і патогенетичних чинників. Велике значення має антибактеріальна терапія. З урахуванням етіологічної структури збудників гострого циститу проводиться пероральна антибактеріальна монотерапія препаратами групи фторхінолонів: ципрофлоксацин — 250-500 мг 2 рази на добу, офлоксацин — 200-400 мг 2 рази на добу, норфлоксацин — 400 мг 2 рази на добу, левофлоксацин — 250 мг щодня. Курс лікування становить 3 дні. Також рекомендовано цефалоспорини ІІІ покоління: цефподоксим — 100 мг 1-2 рази на добу протягом 3 днів; захищені амінопеніциліни: амоксицилін із клавулановою кислотою — 375 мг 3 рази на добу. Термін лікування — від 5 до 14 днів. У лікуванні гострого циститу також мають значення препарати групи нітрофуранів: нитрофурантоїн — 100 мг кожні 6 год протягом 7 днів і фурамаг — 1 капс. 3 рази на добу протягом 7 днів. Як альтернативний антибіотик призначають фосфоміцин 3,0 г 1 раз на добу протягом 1-2 діб. Якщо регрес явищ гострого циститу відсутній протягом 3-8 діб, антибіотик замінюють або призначають комбіновану антибактеріальну терапію.
При гострому циститі з вираженим болем показана симптоматична терапія нестероїдними протизапальними засобами (кеторолак, диклофенак), ненаркотичними аналгетиками (метамізол натрію), спазмолітиками (дротаверин, свічки з екстрактом беладони (в пряму кишку)), комбінованими препаратами (баралгін, спазмалгон) При макрогематурії призначають гемостатики: етамзилат натрію 12,5 % — 2,0 мл в/м 2-3 рази на добу, амінокапронова кислота — 1 порошок 3 рази на добу всередину або 5 % розчин на 0,9 % NaCl по 30 мл 3-4 рази на добу всередину.
Місцеве лікування. Інстиляції сечового міхура показані при затяжних циститах, ліквідації залишкових явищ гострого циститу, хронічному циститі, для регенерації слизової оболонки сечового міхура при хімічному, термічному і променевому циститах.
