ДИФУЗНИЙ ТОКСИЧНИЙ ЗОБ
Дифузний токсичний зоб — аутоімунне захворювання, пов’язане з гіперфункцією щитоподібної залози, що викликає її гіперплазію і гіпертрофію.
Етіологія. Головна роль відведена генетичній схильності. Чинниками, що провокують виникнення захворювання, є стреси, інфекції, ЧМТ, інсоляції тощо.
Епідеміологія. 80-83 випадки на 100 тис. населення, найбільша захворюваність спостерігається у Донецькій, Дніпропетровській, Сумській областях та АР Крим.
Клінічні ознаки. Характерним є «тиреотоксичне» серце: аритмія та систолічна артеріальна гіпертензія; з боку ЦНС: плаксивість, підвищена збудливість, емоційна лабільність, тремор пальців витягнутих рук і всього тіла. Спостерігаються зниження маси тіла прогресуючого характеру, підвищення температури тіла, пітливість, слабкість м’язів, порушення функції травної системи. Офтальмологічні симптоми: екзофтальм, опущення нижньої повіки і підйом верхньої, набряк м’яких тканин навколо ока, неповне змикання повік, часткова і навіть повна сліпота та ін.
Діагностика. Оцінюються рівні ТТГ і вільних гормонів щитоподібної залози, які корелюють один з одним та суб’єктивними й об’єктивними симптомами, УЗД щитоподібної залози, цитологічне дослідження вузла щитоподібної залози.
Фармакотерапія. Призначаються тіамазол, препарати йоду, калію, а також бета-блокатори, глюкокортикоїди. Тіамазол блокує утворення тиреоїдних гормонів та призначається при легкому ступені 15-30 мг на добу; при тиреотоксикозі середнього і тяжкого ступенів добові дози становлять до 30-60 мг і більше. Добову дозу розподіляють на 4 прийоми. Протягом 2-3,5 тижнів відбувається зменшення симптомів тиреотоксикозу, збільшення маси тіла. Від моменту настання еутиреозу дозу тіамазолу поступово знижують, приблизно по 5 мг кожні 7 днів, і доводять до підтримувальної, що звичайно становить 2,5-10 мг на день. Підтримувальну дозу тіамазолу застосовують до 2 років. Передчасна відміна препарату призводить до рецидиву тиреотоксикозу і необхідності призначати знову високі дози тіамазолу.
Препарати йоду блокують виділення ТТГ, зменшують утворення тиреоїдних гормонів у щитоподібній залозі. Розчин Люголя призначається по 3-15 крапель (на молоці) 3 рази на день протягом 3-4 тижнів, а далі за схемою 2-3 курси на рік. Ефект від лікування розчином Люголя настає швидко — вже через 7-10 днів, проте далі симптоми тиреотоксикозу рецидивують, тому рекомендовано приймати його на фоні мерказолілу. Розчин йодиду калію (100, 200) призначається по 100 мкг 1-2 рази на добу або 200 мкг 1-2 рази на добу протягом 1-2 міс. Калію перхлорат поглинається щитоподібною залозою і конкурує з йодом за зв’язування з йодоконцентрувальною системою щитоподібної залози. За ефективністю калію перхлорат поступається мерказолілу. Препарат застосовується переважно для лікування легких і середньоважких форм тиреотоксикозу при непереносимості мерказолілу або наявності лейкопенії. Приймається внутрішньо в добовій дозі 800-1000 мг перед їжею протягом 6 тижнів, потім дозу поступово знижують до усунення симптомів тиреотоксикозу, далі — 200-400 мг на добу протягом 1 року.
Група β-адреноблокаторів знижує тахікардію, АТ, чинить антиаритмічну дію. Пропранолол призначають у добовій дозі 40-100 мг, одночасно з антитиреоїдними препаратами його можна призначати в добовій дозі 160 мг (по 40 мг 4 рази на день внутрішньо). Бісопролол призначають по 0,005-0,01 г 1 раз на добу. Лікування β-адреноблокаторами проводиться в зазначених дозах до нормалізації ЧСС, поліпшення загального стану, потім поступово дозу зменшують. Радіоактивний йод 131 призначається по 500 мілірентген одноразово, через 3-6 місяців оцінюється функція (Т3 і Т4) і призначається повторний курс, якщо необхідно.
Глюкокортикоїди виявляють імунодепресантний ефект. Преднізолон призначається в добовій дозі 15-30 мг. Рекомендовано більшу частину добової дози преднізолону прийняти о 7-8 год ранку 2/3 добової дози преднізолону (час максимальної секреції ендогенних глюкокортикоїдів), а 1/3 — об 11 год. Лікування глюкокортикоїдами триває до настання еутиреоїдного стану, потім доза преднізолону поступово знижується під контролем загального стану хворого приблизно на 2,5-5 мг на тиждень і в подальшому препарат відміняється.
