Герпесвірусні інфекції — група поширених антропонозних інфекційних хвороб, що викликаються вірусами сімейства Herpesviridae, які характеризуються хронічним рецидивуючим перебігом і довічним персистуванням збудника в організмі. Герпес простий (Herpes simplex) — інфекційне захворювання, що викликане ВПГ 1-го або 2-го типів, з переважним ураженням шкіри, слизових оболонок, центральної нервової системи, рідше внутрішніх органів.
Етіологія. Збудник належить до сімейства вірусів герпесу (Herpes viridae). На сьогодні відомо 8 типів герпесвірусів: вірус простого герпесу (Herpes simplex virus) 1-го (ВПГ-1, HSV-1) та 2-го (ВПГ-2, HSV-2) типів, вірус оперізувального лишаю (Varicella zoster virus, VZV, HHV-3), вірус Епштейна-Барр, (Epstein-Barr virus, EBV, HHV-4), цитомегаловірус, ЦМВ (Cytomegalovirus, CMV, HHV-5), вірус герпесу 6-го типу, ВГ-6 (Human herpesvirus 6, HHV-6), вірус герпесу 7-го типу, ВГ-7 (Human herpesvirus 7, HHV-7), вірус герпесу 8-го типу, ВГ-8 (Human herpesvirus 8, HHV-8). ВПГ 1-го і 2-го типів — до ДНК-вмісних вірусів.
Епідеміологія. HSV-1 більшість людей інфікуються з раннього дитячого віку. HSV-1 зазвичай викликає ураження слизових оболонок губ, рота, рідше геніталій. HSV-2 зараження може відбутися тільки з початком статевого життя. HSV-2 уражає геніталії, викликає генітальний герпес. Серологічні ознаки інфекції HSV-1 серед людей у світі варіюються від 56–85%, а HSV-2 — від 13–40%. Тільки близько 30% інфікованих людей мають клінічно виражені рецидиви інфекції HSV. Захворювання контагіозне. Основні шляхи передачі інфекції: контактно-побутовий, статевий, гемотрансфузійний, фекально-оральний, внутрішньоутробний, трансплантаційний і повітряно-краплинний.
Патогенез. Первинне ураження супроводжується реплікацією вірусу в місці інвазії, а потім він існує латентно в клітинах нервових гангліїв. У інфікованих осіб HSV-1 зберігається в нервових вузлах трійчастого нерва, HSV-2 — у крижових нервових вузлах. Проникнення вірусу в ганглії може здійснюватися гематогенним або неврогенним шляхом. Рецидиви захворювання можуть бути пов’язані зі зниженням клітинного імунітету, що відбувається під впливом таких факторів, як травма, ультрафіолетове випромінювання, екстремальні температури, стрес, імуносупресія або гормональні порушення.
Клінічні ознаки. Ураження шкіри та слизових оболонок характеризуються висипаннями на гіперемійованому фоні згрупованих пухирців (везикул) із прозорим, а потім каламутним вмістом. Пухирці зсихаються в скориночки, які після відторгнення не залишають рубців. Переважна локалізація — на губах, щоках, крилах носа, слизовій оболонці рота, статевих органах. Часто спостерігається лімфоаденопатія. Характерна схильність до рецидивів. Інші прояви герпетичної інфекції — герпетична екзема, герпетичний гінгівостоматит та фаринготонзиліт, герпетичний менінгіт, герпетичний енцефаліт, герпетична хвороба очей, дисемінована герпетична хвороба.
Діагностика. Діагноз встановлюється за даними клінічної картини та лабораторної діагностики: цитологічний метод дослідження (тест Тцанка), серологічний метод (ІФА), ПЛР, культуральна діагностика.
Фармакотерапія. Для лікування простого герпесу рекомендоване призначення противірусних препаратів системної та місцевої дії. Застосовують противірусні препарати для системного застосування із групи нуклеозидів і нуклеотидів, за винятком інгібіторів зворотної транскриптази, а саме ацикловір, валацикловір, фамцикловір. Рекомендовані такі схеми лікування противірусними препаратами для системного застосування.
При первинному епізоді герпетичної інфекції застосовують внутрішньо ацикловір по 200 мг 5 р/добу або по 400 мг 3 р/добу протягом 5–10 діб. Також рекомендовані валацикловір внутрішньо по 500 мг 2 р/добу протягом 5–10 діб, фамцикловір внутрішньо по 250 мг 3 р/добу протягом 5 діб.
При рецидиві герпетичної інфекції застосовують ацикловір внутрішньо по 200 мг 5 р/добу протягом 3–5 діб; або валацикловір внутрішньо по 500 мг 2 р/добу протягом 3–5 діб; або фамцикловір внутрішньо по 125 мг 3 р/добу протягом 5 діб. Як альтернативна схема для лабіального герпесу застосовують валацикловір внутрішньо по 2000 мг 2 р/добу 1 доба.
Для превентивного лікування (супресія) рецидивів інфекцій у імунокомпетентних хворих призначають ацикловір внутрішньо по 200 мг 4 р/добу або 400 мг 2 р/добу протягом 12 міс; валацикловір внутрішньо по 500 мг 1 р/добу протягом 12 міс; фамцикловір внутрішньо по 250 мг 2 р/добу протягом 12 міс.
Для превентивного лікування (супресія) рецидивів інфекцій у хворих з імунодефіцитом рекомендують ацикловір внутрішньо по 200 мг 4 рази на добу протягом 12 міс., або за необхідності валацикловір внутрішньо по 500 мг 2 р/добу протягом 12 міс., або за необхідності фамцикловір внутрішньо по 500 мг 2 р/добу протягом 12 міс.
Для місцевої терапії герпетичної інфекції рекомендовані противірусні засоби місцевої дії. Ацикловір крем наносити тонким шаром за допомогою ватної турунди дорослим і дітям на уражені і прилеглі до них ділянки шкіри 5 разів на день (кожні 4 год.). Курс лікування — 5–10 днів. Або пенцикловір крем наносити кожні 2 год. (крім періоду сну). Курс лікування — 4 дні.
