ГОНОРЕЯ

Гонорея — інфекція, збудником якої є Neisseria gonorrhoeae, переважно уражає слизовий епітелій уретри, ендоцервікса, прямої кишки, глотки і кон’юнктиви.

Епідеміологія. У світі відзначається значне зростання захворюваності на інфекції, що передаються статевим шляхом, зокрема і на гонорею. За експертною оцінкою ВООЗ, щороку у світі на гонорею хворіють понад 200 млн осіб.

Етіопатогенез. Збудником гонореї є гонокок Нейссера — грамнегативний диплокок бобоподібної форми. Джерелом інфекції є хвора людина або носій. Зараження гонореєю відбувається: статевим шляхом (при безпосередньому контакті з хворою людиною) або через інфіковані предмети туалету (мочалки, рушники та ін.). Такий шлях зараження частіше спостерігається у маленьких дівчаток. Гонококи уражають переважно слизові оболонки, вкриті циліндричним епітелієм (слизова уретри, цервікального каналу, прямої кишки, ротоглотки, мигдаликів, очей).

Класифікація. Залежно від тривалості перебігу і клінічної картини розрізняють: свіжу гонорею (гостра, підгостра, торпідна) — з моменту захворювання минуло не більше 2 місяців; хронічну гонорею — після початку захворювання пройшло понад 2 місяці; латентну гонорею — у хворих відсутні клінічні ознаки захворювання, але виявляються збудники хвороби. Залежно від анатомо-фізіологічних особливостей розрізняють: гонорею у чоловіків, жінок і дітей.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період гонореї частіше дорівнює 3-5 дням, може варіювати від 1 до 15 днів і більше. Першим проявом гонореї у чоловіків є гонорейний уретрит, для якого характерно: виділення з уретри гнійного ексудату (жовтувато-зеленого або блідо-жовтого гною), біль і різь при сечовипусканні, значна гіперемія і набряклість губок зовнішнього отвору уретри. Ускладненнями гонококового уретриту є баланіт, постит, баланопостит, куперит, везикуліт, простатит, епідидиміт, орхіт. Особливістю гонореї у жінок є ураження декількох органів. Найчастіше одночасно уражаються сечовипускальний канал, цервікальний канал шийки матки і прямої кишки. Гонококовий цервіцит та ендоцервіцит виявляються слизисто-гнійними виділеннями з піхви, болями внизу живота, при огляді в дзеркалах спостерігаються слизисто-гнійні виділення з каналу шийки матки, шийка матки набрякла, гіперемійована, ерозії навколо її зовнішнього отвору. При відсутності своєчасного адекватного лікування у жінок може спостерігатися поширення запального процесу. До висхідних форм гонореї відносять: гонококовий ендометрит, гонококовий сальпінгіт, гонококовий сальпінгоофорит, гонококовий пельвіоперитоніт. Може розвинутися вторинна безплідність. Для дисемінованої гонококової інфекції, крім ураження сечостатевої системи, характерно підвищення температури, петехії або пустульозний висип на шкірі, асиметрична артралгія, септичний артрит, тендосиновіїт, ураження очей; рідко спостерігаються менінгіт або ендокардит.

Діагностика. Основними методами діагностики є бактеріоскопічний метод із забарвленням за Грамом — виявлення грамнегативних внутрішньоклітинних диплококів у мазках з уретри (у чоловіків), шийки матки (у жінок), прямої кишки; культуральна діагностика — виділення чистої культури диплококів; визначення антигену (методом ІФА або непрямої імунофлуоресценції — РНІФ); виявлення нуклеїнової кислоти збудника (методом ПЛР).

Фармакотерапія. Основним напрямком фармакотерапії гонореї є етіотропна антибактеріальна терапія. Слід враховувати, що останнім часом відзначається збільшення кількості штамів гонококів, які продукують бета-лактамазу, що призводить до антибіотикорезистентності. Фармакотерапія гонореї проводиться з урахуванням тривалості захворювання і перебігу. Для лікування неускладненої гонококової інфекції нижніх відділів сечостатевого тракту, гонококового фарингіту і гонококової інфекції аноректальної зони призначають цефалоспорини ІІІ покоління цефтріаксон 500 мг в/м одноразово або цефіксим 400 мг перорально одноразово (рівень доказовості А). Як альтернативний препарат із групи макролідів рекомендовано спектиноміцин 2,0 г в/м одноразово (рівень доказовості В). Для лікування гонококової інфекції очей у дорослих рекомендовано цефалоспорин ІІІ покоління цефтріаксон 500 мг в/м 1 раз на добу протягом 3 днів. Для фармакотерапії ускладненої гонококової інфекції нижніх відділів сечостатевого тракту (з абсцедуванням парауретральних і придаткових залоз, розвиток гонококового пельвіоперитоніту та інших гонококових інфекцій сечостатевих органів) препаратами вибору є цефалоспорини ІІІ покоління: цефтріаксон 1,0 г в/м або в/в кожні 24 год протягом 14 днів або цефотаксим 1,0 г в/в кожні 8 год протягом 14 днів. Як альтернативний препарат із групи макролідів використовують спектиноміцин 2,0 г в/м кожні 12 год. Через 24-48 год після початку парентеральної антибактеріальної терапії при зникненні клінічних симптомів захворювання можливе продовження терапії за схемою: цефіксим 400 мг перорально 2 рази на добу із загальною тривалістю 14 днів. При негативних результатах обстеження пацієнти уподальшому спостереженню не підлягають. Для фармакотерапії гонореї у вагітних препаратами вибору є цефалоспорини ІІІ покоління цефтріаксон 500 мг в/м одноразово або цефіксим 400 мг перорально одноразово. Як альтернативний препарат із групи макролідів призначають спектиноміцин 2,0 г в/м одноразово. Лікування вагітних із гонококовою інфекцією проводиться на будь-якому терміні вагітності антибактеріальними препаратами з урахуванням їх впливу на плід під наглядом акушерів-гінекологів. Для лікування гонореї у дітей (масою тіла менше 45 кг) препаратом вибору є цефалоспорин ІІІ покоління цефтріаксон 125 мг в/м одноразово. Як альтернативне лікування із групи макролідів призначають спектиноміцин по 40 мг/кг (не більше 2,0 г) в/м одноразово. Лікування гонококової інфекції у дітей з масою тіла понад 45 кг проводиться відповідно до схем лікування дорослих. Лікування офтальмії (ураження очей) новонароджених проводиться цефалоспорином ІІІ покоління цефтріаксоном 25-50 мг/кг (не більше 125 мг) в/м або в/в 1 раз на добу протягом 3 днів. Як альтернативний препарат застосовують спектиноміцин 40 мг/кг (не більше 2,0 г) в/м одноразово. Лікування новонароджених від матерів, хворих на гонококову інфекцію, проводиться під наглядом неонатологів. Рекомендовано проводити профілактичне лікування навіть за відсутності у них гонококової інфекції цефалоспорином ІІІ покоління цефтріаксоном 25-50 мг/кг (але не більше 125 мг) в/м одноразово. Профілактику гонококового ураження очей слід проводити всім немовлятам відразу після народження одним із зазначених препаратів: нітрат срібла, водний розчин 1 %, одноразово або еритроміцин, очна мазь 0,5 %, одноразово. Лікування осіб із груп населення, уразливих щодо зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом, та ВІЛ, проводиться за такими методиками: цефтріаксон 500 мг в/м одноразово або цефіксим 400 мг перорально одноразово. Як альтернативну схему призначають спектиноміцин 2 г в/м одноразово або канаміцин 2 г в/м одноразово.