ГОСТРИЙ БРОНХІТ

Гострий бронхіт (ГБ) характеризується запаленням бронхів, дихальних шляхів, які простягаються від трахеї до бронхіол і альвеол. Гостре дифузне запалення слизової оболонки трахеобронхіального дерева, що характеризується збільшенням обсягу бронхіальної секреції з кашлем і відділенням мокротиння.

Епідеміологія. Близько 5% дорослих щорічно самостійно повідомляють про епізод гострого бронхіту, а до 90% із них звертаються до лікаря. Віруси викликають до 95% випадків гострого бронхіту у здорових дорослих. Експерти ВООЗ відзначають, що ця найпоширеніша в людській популяції група хвороб в останні роки має постійну тенденцію до збільшення.

Етіологія. Найбільш часто ГБ викликають віруси, і на сьогодні відомі 9 різних груп вірусів: грип, парагрип, адено-, РС- (респіраторно-синцитіальний), пікорна-, корона-, рео-, ентеро- та герпесвіруси. Більшість випадків ГБ, що мають вірусну етіологію, приєднують бактерії, іноді маємо справу не з черговим інфікуванням, а з реактивацією персистуючої інфекції. ГБ найчастіше спричиняють такі бактеріальні мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydophila pneumoniae, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Haemophilus parainfluenzae, Staphylococcus aureus.

Патогенез. ГБ має такі етапи: ураження чутливого епітелію верхніх дихальних шляхів, розмноження вірусів у цьому епітелії та його ушкодження. Можуть бути присутніми різні механізми бронхіальної гіперчутливості, такі як дисбаланс адренергічного і холінергічного тонусу і IgE-опосередковане вивільнення гістаміну.

Клінічні ознаки. Гостра фаза інфекції тривалістю 1–5 днів залежно від інфекційного агента характеризується такими загальними симптомами, як лихоманка, біль у м’язах та загальне нездужання. Затяжна фаза неускладненого гострого бронхіту характеризується переважно кашлем, задишкою, хрипами в легенях, часто супроводжується продуванням мокротиння і свистячим диханням, дискомфортом або болем у грудній клітці і зазвичай триває 1–3 тижні. Якщо хворий має нижчеперелічені симптоми, його рекомендовано госпіталізувати.

1. Частота дихання > 30/хв.
2. Частота серцевих скорочень > 130/хв.
3. Систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст., або діастолічний артеріальний тиск < 60 мм рт. ст. (якщо це не є нормою для цього пацієнта).
4. Сатурація кисню < 92%, або центральний ціаноз (якщо особа не має хронічної гіпоксії в анамнезі).
5. Пікова об’ємна швидкість видиху < 33% від належної.
6. Змінений стан свідомості.
7. Дихальна недостатність ≥ ІІ ст.
8. Температура тіла ≥ 38,5 оС і не піддається корекції лікарськими засобами.
9. Пацієнт віком ≥ 65 років.
10. Соціальні показання (проживання в закладах закритого типу; нездатність до самообслуговування, що стала наслідком хвороби).

Діагностика. Гострий бронхіт може бути запідозрений у хворих з гострою респіраторною інфекцією з кашлем. Дослідження, які можуть бути корисні для діагностики ГБ: аналіз крові клінічний, рівень прокальцитоніну, цитологія мокротиння (якщо кашель є стійким), рентгенографія грудної клітки, бронхоскопія, виявлення грипу та інших вірусів однокроковим імунохроматографічним аналізом (Cito Test Rota-Adeno, Cito Test Influenza AB), спірометрія, ларингоскопія.

Фармакотерапія.

Етіотропна фармакотерапія. Противірусна фармакотерапія якщо були ідентифіковані віруси грипу А чи В (табл. 2.2.17). Противірусні препарати ефективні в перші дві-три доби захворювання.

Для пацієнтів з ГБ при первинній медичній допомозі або першому контакті з медичним співробітником можуть бути використані три різні стратегії лікування антибактеріальними лікарськими засобами:

• відмова від антибактеріальних ЛЗ,
• відкладене у часі призначення антибактеріальних ЛЗ,
• негайне призначення антибактеріальних ЛЗ.

Емпірична фармакотерапія лікування ГБ спрямована на елімінацію наступних патогенних мікроорганізмів: Bordetella pertussis, Mycoplasma pneumoniae, Chlamydophila pneumoniae, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis (табл. 2.2.18–2.2.20)

Антибактеріальна терапія, спрямована на Bordetella pertussis, проводиться при підозрі на кашлюк у пацієнтів дитячого віку, коли кашель виникає через 1–2 тижні після початку захворювання, при цьому він носить нападоподібний характер.

Симптоматична терапія. Переважна кількість ГБ перебігають з симптомами, медикаментозна корекція яких значно поліпшує якість життя пацієнта впродовж перебігу хвороби. Такими симптомами є гарячка, головний біль, біль у горлі, кашель тощо.

Існує велика кількість лікарських засобів, показаних для медикаментозної корекції цих симптомів. Значна кількість цих ЛЗ є комбінованими препаратами, які спрямовані на поліпшення кількох симптомів хвороби. Немає сенсу перелічувати всі можливі комбінації діючих речовин, які можуть входити до складу цих ЛЗ.

Особливе місце в симптоматиці ГБ займає гарячка. Тому особлива увага приділяється призначенням антипіретиків (табл. 2.2.21).

При нав’язливому, малопродуктивному, сухому кашлі з метою пригнічення кашлю призначаються протикашльові лікарські засоби (табл. 2.2.22).

Відхаркувальні та муколітичні препарати синтетичного та рослинного походження застосовуються для розрідження мокротиння при захворюваннях дихальної системи, що супроводжуються утворенням густого слизу (табл. 2.2.23).

Пероральні антигістамінні препарати є лікарськими засобами, що часто призначаються, особливо при легкому ГБ (табл. 2.2.24).

Профілактична фармакотерапія. Щеплення не має прямого ефекту на лікування ГБ. Планові щеплення мали результативний вплив на частоту ГБ. Найчастіше використовуються Ваксигрип Тетра (табл. 2.2.25).

Згідно з висновками ВООЗ, до груп ризику належать люди з ослабленою імунною системою і ті, хто контактує з хворими:

• медичні працівники;
• вагітні жінки в 2-му чи 3-му триместрі (за рекомендацією лікаря);
• діти починаючи з 6-місячного віку і дорослі з хронічними захворюваннями (дихальної системи, серцево-судинні);
• літні люди.

Склад вакцин відповідає рекомендаціям ВООЗ. Дорослим та дітям віком старше 36 місяців: 0,5 мл. Дітям віком від 6 до 35 місяців: 0,25 мл. Якщо дитині менше 9 років і вона вакцинується вперше, рекомендовано введення 2-ї дози з інтервалом щонайменше 4 тижні.

Вакцина вводиться внутрішньом’язово або глибоко підшкірно. Рекомендоване місце проведення щеплення для дорослих та дітей з 36-місячного віку — дельтоподібний м’яз, для дітей з 12- до 35-місячного віку — передньо-латеральна поверхня стегна (або дельтоподібний м’яз, якщо його м’язова маса є достатньою), для дітей з 6- до 11-місячного віку — передньо-латеральна поверхня стегна.