Інсектна алергія (ІА) — алергічна реакція, що виникає внаслідок контакту з комахами чи продуктами їх життєдіяльності (укуси, вдихання частинок тіла комах, потрапляння до шлунково-кишкового тракту тощо).
Епідеміологія. 0,4–6,0% населення земної кулі страждає на гіперчутливість до жалення перетинчастокрилими. Смертність від жалення комах коливається в різних країнах світу від 0,09 до 0,45 смертельних випадків на 1 млн. населення. Від 15 до 25% населення сенсибілізовані до отрути перетинчастокрилих. У загальній популяції населення специфічні IgE до отрути бджоли виявлені у 6–17%, а до отрути оси — у 12–21% осіб. У 9–30% із них виявлені специфічні антитіла до отрути обох комах.
Етіологія. Отрута комах (складний комплекс біологічно активних речовин: поліпептидів, високомолекулярних білків, ферментів, біогенних амінів та низькомолекулярних сполук).
Патогенез. В основі ІА лежить дія отрути комах, що призводить до розвитку гемолітичного, геморагічного, гістаміноподібного і нейротоксичного ефектів.
Клінічні ознаки. При ІА розвиваються місцеві та системні прояви. Місцеві прояви: набряк і гіперемія в місці вжалення діаметром понад 10 см, що зберігаються більше доби. Системні прояви: кропив’янка, ангіоневротичний набряк, нудота, блювота, діарея, біль у животі та серці, тахікардія, ядуха, запаморочення, анафілактичний шок.
Діагностика. Типова клінічна картина, позитивні шкірні тести з алергенами тіла або жалючого апарату комах; підвищення рівня специфічного ІgЕ або IgG.
Фармакотерапія. Фармакотерапія ІА залежить від клінічних проявів. У разі, якщо ІА перебігає як місцева алергічна реакція, необхідно:
- накласти джгут на кінцівку вище місця укусу;
- видалити жало, що залишилося у шкірі хворого, без травмування мішечка з отрутою;
- прикласти лід на місце укусу;
- обколоти місце укусу 0,1% розчином адреналіну в дозі 0,3–0,5 мл на 4,5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;
- ввести антигістамінні препарати для системного застосування в/м (при нормальному артеріальному тиску);
- продовжити прийом антигістамінних препаратів для перорального застосування протягом 2–3 днів;
- місцево застосовують кортикостероїди для місцевого застосування: бетаметазон, мометазон, метилпреднізолону ацепонат, флуоцинолону ацетонід, флутикозон 2 рази на добу; та антигістамінні препарати для місцевого застосування: диметинден (гель), дифенгідрамін (гель) 2–4 рази на добу.
При розвитку системних проявів необхідно:
- в/в уведення глюкокортикостероїдів (дексаметазон 4–8 мг, преднізолон 30–60 мг);
- в/в уведення антигістамінних препаратів — при нормальному артеріальному тиску (див. гостра кропив’янка);
- перорально антигістамінні препарати для системного застосування протягом 7 днів (див. гостра кропив’янка);
- у разі виникнення бронхообструктивного синдрому — еуфіліну 2,4% 10 мл на ізотонічному розчині натрію хлориду в/в.
Специфічна імунотерапія алергенами (СІТ). СІТ інсектними алергенами абсолютно показана хворим із системними алергічними реакціями на укуси перетинчастокрилих і позитивними результатами шкірних тестів. Можливі різні схеми проведення СІТ (тривалі, прискорені, ультрашвидкі). Частіше рекомендовано проведення СІТ алергенами із жалючого апарату комах парентеральним методом за класичною схемою. Лікування доцільно розпочинати алергеном у субпороговій концентрації в дозі 0,1 мл. Надалі дозу послідовно збільшують на 0,2 мл до 0,8 мл, після чого концентрацію алергену підвищують у 10 разів і повторюють уведення дози від 0,2 до 0,8 мл. Кожна наступна доза може бути введена лише за відсутності системної чи місцевої реакції на попередньо введену. Дозу алергену підвищують щоденно до досягнення дози 10–2, після чого переходять на введення підтримуючих доз від 0,1 до 0,8 мл 1 раз на 2 тижні, а в подальшому 0,5 мл 10–1 1 раз на місяць упродовж не менше 3 років. Бажано, щоб загальний курс СІТ (включаючи підтримуючу терапію) тривав до 3 років.
