ЛЯМБЛІОЗ

Лямбліоз — кишкова протозойна інвазія, що викликається найпростішими, яка частіше виникає у дітей, але нерідко зустрічається і в дорослих. Лямбліоз часто зустрічається у здорових людей як носійство.

Епідеміологія. В Україні щороку реєструються до 30–40 тис. випадків лямбліозу, серед яких 65% становлять діти. Основним джерелом інфекції є людина, переважно діти. Розрізняють три основні шляхи передачі лямбліозу: водний (вважається основним), контактно-побутовий (через предмети побуту: білизна, іграшки, посуд і т. п.), харчовий.

Етіологія. Збудником захворювання є лямблії — одноклітинні джгутикові організми, що паразитують у проксимальних відділах тонкої кишки. Вперше збудник був виділений у 1859 році професором Харківського університету Д.Ф. Лямблем. У 1888 р. паразит був названий на честь першовідкривача Lamblia intestinalis. У зарубіжній літературі застосовують терміни Giardia lamblia, Giardia intestinalis та Giardia duodenalis. В організмі людини лямблії проходять вегетативну і цистну стадії розвитку. Цисти перетворюються на вегетативну форму у дванадцятипалій кишці під впливом травних ферментів. За допомогою присмоктувального диска лямблії чіпляються до ворсинок слизової оболонки. Частина паразитів потрапляє у нижні відділи кишок, де, не знайшовши сприятливих умов для існування, перетворюється на цисти і виділяється назовні.

Патогенез. Інтенсивне розмноження лямблій на слизовій оболонці у верхніх відділах кишок спричиняє порушення пристінкового травлення і всмоктування, стимулює розмноження мікрофлори. Частіше розвиваються моторні та ферментативні порушення дванадцятипалої кишки, рідше — запалення. В патологічний процес можуть залучатися жовчні протоки і міхур, підшлункова залоза. Але безпосередньо на ці органи лямблії не діють.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває від кількох годин до 1–4 тижнів. Розрізняють безсимптомне лямбліоносійство та лямбліоз як хворобу. Симптоми хвороби з’являються при дуже масивній інвазії та зниженій опірності організму. Хворі скаржаться на нудоту, слабкий тупий або переймистий біль у животі, зниження апетиту, здуття живота. Час від часу їх непокоять бурчання в животі та пронос, рідше закреп. При тривалій хворобі відзначаються частий головний біль, безсоння, швидка розумова і фізична стомлюваність.

Діагностика ґрунтується на виявленні цист у свіжому калі і вегетативних форм лямблій у дуоденальному вмісті при мікроскопії. Дослідження доцільно провести 3–5 разів з проміжками 1–2 дні. Як скринінг-тест застосовується визначення антигенів паразита (ІФА, тест імунофлюоресценції) у калі. Виявлення ДНК паразита (ПЛР в реальному часі) має високу чутливість та специфічність. Також визначають специфічні антитіла IgM та IgG проти лямблій у сироватці крові (методом ІФА або імунофлюоресценції).

Фармакотерапія. 1. Етіотропна фармакотерапія: застосування протипротозойних, антибактеріальних та протимікробних засобів (табл. 3.5.5)

Контрольні дослідження на наявність лямблій у дуоденальному вмісті та їх цист у випорожненнях проводять через 2 тиж. після специфічного лікування. Якщо лямблії не зникають після проведеного лікування, проводять ще 2–3 курси терапії, кожний раз іншим препаратом, з інтервалом між курсами 2–5 днів.

2. Патогенетична фармакотерапія. 2.1. Регідратаційна терапія проводиться хворим з великими втратами рідини з проносами із застосуванням препаратів для оральної регідратації (табл. 3.5.1). Сольові суміші для пероральної регідратації — див. табл. 3.5.1 (підрозділ «Харчові токсикоінфекції»). 2.2. Дезінтоксикаційна терапія проводиться за наявності симптомів інфекційного токсикозу із застосуванням в/в ведення розчинів, що застосовуються для корекції порушень електролітного балансу, у важких випадках для профілактики гіповолемічного шоку — кровозамінники та перфузійні розчини (табл. 3.5.6).
   1. До комплексної фармакотерапії можуть бути включені ентеросорбенти, жовчогінні засоби, пробіотики. 3.1. Ентеросорбенти: смекта дорослим 3 пакетики на добу, дітям старше 1 року 4 пакетики на добу, потім 2 пакетики на добу протягом 5–7 днів. Критерієм ранньої відміни препарату є нормалізація випорожнень чи затримка випорожнень протягом 2 діб. 3.2. Пробіотики призначаються додатково в гострому періоді в дозі 5–40 млрд./добу за відсутності антибактеріальних препаратів у призначеннях та в періоді реконвалесценції з метою відновлення мікрофлори кишечника протягом 3–4 тижнів. 3.3. Жовчогінні засоби призначаються з метою покращення травлення (табл. 3.5.7)  .

Профілактика полягає у дотриманні санітарно-гігієнічних правил у сім’ї і дитячих колективах. Важливо мити руки після туалету і перед прийомом їжі. Воду треба кип’ятити, овочі та фрукти ретельно мити і ошпарювати окропом.