НАБРЯК КВІНКЕ

Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк, гігантська кропив’янка) — гостра алергічна реакція організму, що характеризується масивним набряком слизових оболонок, шкіри і підшкірної жирової клітковини.

Епідеміологія. Зустрічається у 50% хворих, що страждають на гостру кропив’янку. Може виникати у будь-якому віці. Небезпечна для життя форма набряку Квінке (набряк трахеї, гортані) спостерігається у 25% всіх хворих на дану патологію.

Етіологія. Мультифакторна. Найчастіше до розвитку набряку Квінке призводять лікарські препарати (антибіотики, сульфаніламіди, НПЗЗ, вітаміни групи В тощо), харчові продукти (риба, молоко, яйця, горіхи, мед, цитрусові, копчені вироби, харчові добавки); отрута перетинчастокрилих (бджоли, оси); фізичні фактори (холод, тепло, тиск, вібрація, інсоляція).

Патогенез. В основі розвитку набряку Квінке лежить реагіновий механізм пошкодження, який пов’язаний з дегрануляцією тучних клітин шкіри, виходом біологічно активних речовин (гістаміну, серотоніну тощо), що веде до підвищення проникнення судин мікроциркуляторного русла і набряку в ділянці периваскулярних тканин сосочкового шару дерми й призводить до появи гігантської кропив’янки — набряку Квінке.

Клінічні ознаки. Гострий початок. Характеризується появою щільного набряку глибоких шарів шкіри (частіше у ділянці обличчя, голови, шиї, статевих органів) без вираженого свербежу. Може зберігатися від 6 год. до 2–3 діб. Дуже небезпечним є набряк Квінке у ділянці гортані, що проявляється афонією, утрудненням дихання та може призвести до летального випадку внаслідок задухи.

Діагностика. Типова клінічна картина набряку, наявність пухирів на шкірі, що характерно для кропив’янки, або наявність кропив’янки в анамнезі.

Фармакотерапія.

Надання допомоги при набряку Квінке:

1. Призупинення надходження алергену (лікарського, харчового).
2. Введення парентеральних антигістамінних лікарських засобів з переходом на пролонговані антигістамінні препарати для перорального застосування (табл. 3.4.1).
3. Внутрішньовенне введення ГКС: преднізолон (дорослим — 60–150 мг, дітям — з розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла) або дексаметазон — 8–12 мг.
4. Симптоматичне лікування.
5. При загрозі ядухи — інтубація трахеї, штучна вентиляція легень. Антигістамінні засоби для системного застосування — див. табл. 3.4.1