РАХІТ

Рахіт — захворювання дітей раннього віку, в основі якого лежать недостатність вітамінів групи D в організмі, порушення мінерального та інших видів обміну речовин, внаслідок чого мають місце розлади формування скелета, функцій внутрішніх органів та систем.

Епідеміологія. 80% населення в світі страждають на дефіцит вітаміну D. 81,8% дорослого населення України мають гостру нестачу вітаміну D в організмі, 13,6% — недостатню кількість. 73% вагітних і лактуючих жінок на фоні прийому мільтивітамінних комплексів мають D-вітамінний дефіцит. За статистичними даними ВООЗ, на рахіт хворіє від 10 до 30% дітей.

 Етіологія. Головними причинами розвитку рахіту є недостатнє надходження до організму вітаміну D з їжею та зменшення утворення його у шкірі під впливом УФ-випромінювання, мала кількість кальцію та фосфору, мікроелементів, білка й окремих амінокислот у періоди антенатального та постнатального розвитку. Ендогенним фактором, що призводить до розвитку рахіту, є висока інтенсивність перемодулювання та росту скелета й обміну речовин, особливо у перші місяці та роки життя. Екзогенний фактор — недостатнє надходження в організм вітаміну D3 та інших нутрієнтів.

 Патогенез. Недостатність вітаміну D3 в організмі екзоабо ендогенного походження супроводжується порушенням головних кальцієрегулювальних систем. При гіповітамінозі D зменшуються всмоктування кальцію та фосфору в кишках, реабсорбція фосфору в нирках, знижується утворення кальцієзв’язувального білка. Вміст кальцію та фосфору у сироватці крові та клітинах зменшується.

Клінічні ознаки. Кальційпенічний варіант — значне зниження вмісту іонізованого кальцію в сироватці та еритроцитах венозної крові, деформація кісток, підвищена нервово-м’язова збудливість, порушення функцій травного каналу, сну, підвищена пітливість, тахікардія. Фосфоропенічний варіант — значне зниженням вмісту неорганічного фосфору в сироватці та еритроцитах крові, супроводжується стійкою млявістю хворих дітей, їх загальмованістю, м’язовою гіпотонією, деформаціями скелета. Варіант рахіту з незначними змінами рівня кальцію та фосфору в крові — деформації кісток незначні, майже відсутні прояви ураження нервової та м’язової систем.

 Діагностика. Зниження рівня кальцитоніну та вмісту транспортної форми вітаміну D3 (25-ОН D3 ) у сироватці крові, підвищення рівня паратгормону. Загальний аналіз крові (зниження рівня гемоглобіну), зниження вмісту загального кальцію, неорганічного фосфору, підвищення активності лужної фосфатази у сироватці крові. Інструментальні методи — рентгенологічне обстеження кісток кінцівок, грудної клітки.

 Фармакотерапія. Мета лікування — усунення головних симптомів захворювання з боку кісткової, нервової та інших систем організму дитини, нормалізація показників фосфорно-кальцієвого обміну. Для лікування рахіту призначають вітамін D3 відповідно до віку дитини (табл. 3.6.1).

При вираженій остеомаляції, значних викривленнях кінцівок протягом 2–3 тиж. показані препарати кальцію. Якщо рахіт поєднується з гіпотрофією, додатково призначають оротат калію дозою 20 мг/кг маси на добу протягом 3–4 тиж. Профілактика рахіту — проводиться ще до народження дитини (антенатальна) та в перші два роки життя (постнатальна) (табл. 3.6.2).